Максимко поклав паперець в кишеню та взяв з себе довгий бамбуковий палицю, яку він завжди використовував для своїх прикриттів. Наповнивши свій ранець бутербродами з маминої кухні, він вирушив у ліс.

Ліс був густий і старий, повний таємниць та дивовижних історій. Макс слухав свист вітру в листянні дерев, брязкітання струн від криків птахів та шепіт життя, яке там тече.

Хлопчик нарешті знайшов будиночок, про який говорив рожевий листок. Він був старий та покинутий, з великим старим годинником на горищі. Максимко здивувався: "Як цей годинник може працювати?"

Він увійшов у будиночок, взявся за драбину, що вела на горище, і почав підніматися, не звертаючи уваги на скрипіння старих сходів.

На горищі було темно і пахло старістю, але Макса це не зупинило. Він тихенько пройшов до великого годинника, що тикав надзвичайно гучно, мов би він вмер, якби підтримуючи темряву вічної самітності.

Максимко помітив, що стрілки годинника вказували на 12 годин, але він був впевнений, що була не південь. Він згадав завдання з паперця: «Ось що вони мали на увазі!» - подумав він.

Він обережно перевів стрілку годинника на 3, а потім сталося щось неймовірне. Сіній світловий вихор з'явився перед ним і він відчув себе затягнутим в нього.

Коли він відкрив очі, він опинився у сумному готичному замку, наповненому темними коридорами та старовинними портретами. Макс зрозумів, що годинник був часовою машиною.

Він вирішив дослідити замок та дізнатися, куди він отрапив. Він знайшов кімнату з великим круглим столом і шістьма стільцями. На столі була стара карта замку.

Макс розглядав карту і помітив маленьку кімнату, що, здавалося, була позаду великої стіни в кінці коридора. Він взяв карту, вирішивши дізнатися, що там.

Він пройшов по довгому коридору, половину путь освітлюючи своїм мікрофоном. Він подивився на стіну, де мала бути кімната, але там було тільки каміння.

Але Максимко не втратив надії. Він доторкнувся до каміння та помітив, що один із каменя відрізняється від інших. Він натиснув на нього та раптом стіна почала рухатися.

За стіною виявилася таємна кімната. Вона була наповнена старими книгами, скарбами і всякими дивними предметами. На столі лежала стара, обшарпана скринька, схожа на ту, яку Макс знайшов в саду.

Він відкрив скриньку та знайшов всередині ще один папірець. На ньому було написано: «Вітаємо, мандрівнику. Ти виконав своє завдання. Перенеси стрілки годинника на 6 та повернися додому».

Довга подорож викликала в Макса втому. Він з радістю повернув стрілки годинника та знову опинився перед годинником у будиночку на горищі.

Такого дня Макс не міг забути. Він розповів про свої пригоди своєму кращому другу, і вони оба почекали наступної великої пригоди, яку обіцяла нова скринька.

І так Макс став героєм своєї власної пригодницької історії, так багато разів мріявши про це, і він зрозумів, що кожна мрія може збутися, якщо в тебе є сміливість й натхнення її здійснити.